Сон сестри Агнеси з Акіта: «Чому це Бог в Трійці мав би бути єдиним Богом? » - Духовна Велич Львова
Сон сестри Агнеси з Акіта: «Чому це Бог в Трійці мав би бути єдиним Богом?»
Більшість із тих, хто знає про об’явлення Діви Марії в японському Акіта, має лише загальне уявлення про те, що там відбулося. Здебільшого це знання історії про надприродні сльози, якими плакала фігура Богородиці, та послання, яке застерігає перед великим покаранням світу і розбратом між кардиналами.
Можемо лише сподіватися, що з плином часу українською мовою з’являться матеріали про об’явлення в Акіта. А також про саму візіонерку — сестру Агнесу Кацуко Сасагава зі Згромадження Служебниць Євхаристії. Постать сестри, її духовні переживання неможливо відділити від містичних об’явлень та послання Богородиці. На моє переконання, особа сестри Агнеси не лише є найбільшим доказом Небесного походження об’явлень, але її духовне життя та особисті переживання також несуть урок і послання світові.
Звернімо увагу хоча б на надприродний сон сестри Агнеси, який вона пізніше описала в своєму Щоденнику.
Щодо снів поміж християн подекуди виникає дискусія. Не секрет, що святі і преподобні, які мали глибокий духовний досвід, застерігали не вірити снам — вони радили взагалі не звертати на них увагу, не кажучи вже про всілякі сонники і тому подібне. Таким чином духовні наставники хотіли убезпечити християн від самообману та забобонів.
Вони вказували на те, що сон може мати три джерела: від самої людини (напр. враження від пережитого або з’їденого), від диявола і, звичайно ж, від Бога. Найчастіше людина бачить сон, викликаний особливостями її власної психосоматики або інтуїції, інколи людину зводить або бентежить у сні лукавий, і вкрай рідко через сон звертається до людини Бог. Але навіть у такому випадку, на думку святих отців, треба бути вкрай розсудливим та обережним — краще не прийняти сон від Бога, вважали вони, ніж спійматися на гачок до диявола або власної недолугості.
Однак Господь все ж таки промовляє через сни. Інколи про це можна говорити лише через певний час, коли сон не лише справдився, але й приніс духовну користь. Саме уві сні Господь обіцяв біблійному Якову землю, на якій він, власне, спав (Бут. 28, 10-16). Саме уві сні Бог запитував царя Соломона, що він хоче отримати, а коли той попросив мудрості, неймовірно щедро обдарував його нею (1 Цар. 3, 5-15). Хіба не уві сні Господь застеріг поганського царя Авімелеха з Герару, щоб той для власного добра не торкався Авраамової жінки (Бут. 20, 1-8)? Чи ж, зрештою, не уві сні було відкрито святому Йосифу Обручнику, ким є його Наречена та Її Син (Мт. 1, 18-25)? Саме уві сні Бог наказав йому: «Уставай, візьми Дитя та Його матір і втікай до Єгипту, будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод буде розшукувати Дитя, щоб убити Його» (Мт. 2, 13).
Справді, сон може бути одним зі засобів комунікації Бога з людиною. «Бог скаже раз, скаже й двічі, та на те не вважають. У сні, у нічному видінні, коли глибокий сон на людей находить, коли вони на ліжку засинають» (Іов 33, 14-15). Тож бачимо в Біблії, що сон може бути радісним, може нести обітницю Божого благословення, допомагати людині розпізнати Божу волю, або ж містити серйозне застереження. Якраз останнє пережила уві сні й сестра Агнеса Сасагава, візіонерка з Акіта, в 1973 році. Прочитаймо про це самі — уривок із її Щоденника надано в книзі Єжи Воляка «Акіта. Більше попереджень не буде» (польською мовою):
Сьогодні під ранок снилося мені, що я стала жертвою страхітливого переслідування і ще до мого пробудження моє серце шалено калатало.
Стояла переді мною група осіб, як мені здавалося, монахів. Один із них, судячи з всього, якийсь католицький богослов з-за кордону, одягнений в сіру сутану, підійшов до мене і тоном, який не допускає заперечення, запитав:
- Чому це Бог в Трійці мав би бути єдиним Богом? Ми не віримо, що Христос є Богом. У чому тоді полягає суть католицької віри? Якщо віриш у Бога і стверджуєш, що Йому служиш, чому не робиш, як ми, які вшановуємо багатьох богів? Якщо стверджуєш, що віриш у Бога, роби те що й ми: віруй в багатьох богів. То всі станемо католиками. Якщо до нас приєднаєшся, будеш, як і ми, мати легке і приємне життя. Ти ж сама хочеш так жити. Аж шкода на тебе дивитися. Нумо, говори, що Бог в Трійці Святій не єдиний, що є багато богів. А якщо ні, то далі страждатимеш.
Говорячи це, той чоловік вимахував чимось схожим на палку. Несподівано побачила цілком виразно, що то довга змія, яка почала мене обплутувати. Я була настільки вражена, що не могла відкрити рота. Зрештою, зібравши всі сили, я змогла сказати:
- Бог у Святій Трійці є Єдиним Богом. Не можу вірити в іншого Бога, ніж Він. Якщо не вірите, що Христос є Богом, ніколи не будете католиками. Я вірую, що сутністю католицького віровчення є те, що Христос – це Бог і Чоловік.
Дивакуватий монах накинувся на мене зі словами:
- Стверджуєш, що Христос є Богом? Ми в це не можемо вірити. А ти стала католичкою, бо віриш, що Христос воскрес із мертвих?
- Так, це правда. Ми є католиками, тому що віримо, що Христос воскрес із мертвих, що Христос є Бог і Людина.
Коли я це сказала, змія почала обвивати мене так, що я вже не могла поворухнутись. Тицяючи свою морду мені в обличчя, вона постійно висувала червоний гострий язик. Я була знесилена через страх та фізичний тиск, щоби відповідати на те ж саме питання, яким він мене, не перестаючи, шмагав, ніби батогом. Зі всіх сил стискала вервицю, повторяючи слова молитви. Коли язик змії наближався до мого обличчя, відштовхувала його вервицею, однак я все більше вибивалася з сил.
Шукаючи навколо себе якоїсь допомоги, побачила, що мої співсестри стали в рядок праворуч від мене. Було добре видно, що вони налякані та хвилювались через власне безсилля та відсутність можливості допомогти мені. По їхніх обличчях я могла хіба прочитати: «Будь відважною, ми з тобою!» Ніхто, навіть мати-настоятелька, яка завжди дуже допомагала, була не в змозі мене підтримати.
Я була вже на краю своїх можливостей. В мене вже не залишилось сили відганяти змію і навіть молитися. Тоді несподівано переді мною з’явився отець Ясуда. Він зробив великий знак хреста зі словами: «В ім’я Отця і Сина, і Духа Святого», після чого сказав сильним голосом:
- Вона права, коли говорить, що ми віримо, що Бог у Трійці Святій є Єдиним Богом. Ті, хто не хоче в це вірити, не можуть бути католиками.
Тієї самої хвилини керівник групи, який з грізним та огидним виразом обличчя був ліворуч від мене, почав відступати, здригаючись від судом. Подібно відповзла від мене змія, яка душила мене. Мої сестри могли нарешті прийти мені на допомогу. Я перебувала в стані граничного виснаження. Не знайшла в собі навіть сил подякувати отцеві за те, що він вчасно прийшов. Мене заливав піт, але я не мала мужності його витерти. Тоді прибув Ангел і зробив це замість мене.
Тієї миті Агнеса прокинулася і дуже здивувалася, тому що почувала себе знесиленою, здавалося, що сон продовжувався. Лежала повністю мокра в промоклій постелі. Не мала сил встати і відчувала, як щось тисне її в грудях. Долоні та ступні сестри були холодними мов лід. Вона не мала сил щось сказати, щоби покликати сестру зі сусідньої келії. Коли все ж таки з великими зусиллями піднялася, то побачила, що її простирадло ніби витягнули з води, а піт затік аж під матрац.
Що через цей сон хотів сказати сестрі Агнесі Господь? У ньому можна впізнати першу офіційну комісію на чолі з теологом-єзуїтом, яка проявила себе вкрай некомпетентно та упереджено, так що була потреба в скликанні нової. Це завдало Агнесі багато страждань, а сестрам – велике збентеження. І якби не отець Ясуда та єпископ Іто, то важко уявити, у що вилилась би тоді злоба змія.
Але, мабуть, у цьому сні є послання не лише до монахинь з Акіта – він є застереженням для всіх християн. Це був 1973 рік, приблизно в той самий час Папа Павло VІ висловився про те, що «через якусь зі щілин до Церкви Божої просякнув диявольський сморід». Тези про те, що у християн з мусульманами та юдеями один Бог, ще не були так поширені, як сьогодні. Тому акцент зі сновидіння сестри Агнеси, яка жила на краю християнського світу, про те, що саме Свята Трійця є Єдиним Богом, що Ісус Христос – це не просто один зі шляхів до Бога подібно до Будди чи Магомета, а Сам є істинним Богом, здається чимось винятковим та неймовірно актуальним. Чи варто сумніватися, що після «осучаснення» розуміння Божого Образу в людині, сотвореній, згідно з Писаннями, чоловіком та жінкою, «Брати всіх» візьмуться за догматику про Бога та Христа Його?
Насправді ж апостольський тест доволі простий: «І ось це свідоцтво: Бог дав нам життя вічне, і це життя – у його Сині. Хто має Сина, той життя має, хто ж Сина Божого не має, той життя не має» (1 Ів. 5, 11-12).
"
